Уманський Ігор
Іванович

Двічі Міністр Фінансів України,
радник Президента, економіст

Народився у місті Прип’ять в 1975 році в простій робочій сім’ї. В школі він знайомиться зі своєю майбутньою дружиною, Діаною. Дитинство було безхмарним, аж поки у віці 11-ти років маленький Ігор не був евакуйований в Київ разом із сім’єю внаслідок Чорнобильської катастрофи. В шкільні роки проявляє здібність до математики та точних наук.  У 1997 році закінчує київський «Нархоз» (зараз КНЕУ ім. Вадима Гетьмана) за спеціальністю «економіка підприємства».  З дружиною Діаною народжують трьох дочок: Софію, Ксенію та Надію.

Одразу після закінчення ВИШу отримує посаду провідного, головного спеціаліста відділу інфраструктури інвестиційної діяльності та міжнародної інвестиційної співпраці Національного агентства України з питань розвитку та євроінтеграції. З цього починається кар’єра Уманського як державного службовця.

Протягом 12 років обіймав високі посади в економічному секторі. За цей час заробив собі репутацію прагматичного, цілеспрямованого професіонала.

У 2009 році, в розпал всесвітньої економічної кризи Ігоря Івановича призначають виконуючим обов’язки міністра фінансів України. Цю посаду він обіймав до березня 2010 року. За цей час Ігор Уманський проявив себе, як ефективного антикризового менеджера. За цей час ним було рекапіталізовано 5 українських банків та проведено успішні перемовини з МВФ.

Наступних 10 років пройшли на високих, але непублічних посадах. Аж до кризового 2020. Тоді влада знову звернулась до Ігоря Уманського з проханням стати міністром фінансів України. За дуже короткий час він встиг створити ефективний інструмент для оперативного реагування на виклики пандемічної та економічної криз. Також сівши у крісло міністра фінансів Ігор Іванович виявив низку масштабних корупційних схем. Усвідомивши, що «ковідний фонд»  використовується не за призначенням, а на боротьбу з корупцією у чинної влади немає ні компетенції, ні політичної волі, вирішив не миритись з цим, і покинув обійману посаду.

Кар’єра

З січня 1997 року по листопад 1998-го працював провідним, головним спеціалістом відділу інфраструктури інвестиційної діяльності та міжнародної інвестиційної співпраці Національного агентства України з питань розвитку та євроінтеграції.

З листопада 1998-го по січень 2000-го — експерт служби віце-прем’єра України з питань економіки, після чого до червня працював заступником керівника групи радників міністра економіки.

З червня 2000-го по вересень 2001-го очолював департамент структурної політики Мінекономіки.

Після чого два роки, по вересень 2003-го, був заступником держсекретаря Міністерства економіки та євроінтеграції.

З червня 2004-го по червень 2005-го — директор департаменту по роботі з проблемними банками генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України.

З серпня 2005-го по жовтень 2006-го працював заступником голови правління ВАТ «Укртранснафта», а в травні — листопаді 2007-го — заступником голови Державної іпотечної установи.

Після чого по січень 2008-го був заступником голови Держагентства з інвестицій та інновацій.

9 січня 2008 року стає першим заступником міністра фінансів в уряді Юлії Тимошенко.

З 8 квітня 2009-го стає в.о. міністра фінансів до 11 березня 2010-го.

З 8 жовтня 2014 року по 30 грудня 2015 року працював першим заступник міністра фінансів в уряді Арсенія Яценюка.

З 12 жовтня 2016-го по 4 березня 2019-го був позаштатним радником президента України Петра Порошенка.

З 5 по 30 березня 2020 року міністр фінансів України.

Член Національної інвестиційної ради з 12 березня 2020. Член РНБО з 13 березня по 7 квітня 2020 року.

Освіта

1992—1997навчався  в Київському економічному університеті (КНЕУ ім. Вадима Гетьмана). Економіст, спеціальність «економіка підприємства. Кандидат економічних наук.