17.09.2021

Екологія = Економіка

Найбільш розвинені країни світу готуються до нового технологічного ривка. І дуже важливу роль у розвитку світової економіки грає екологія.

Вже озвучені плани, що до 2035 року США мають намір виробляти 100% енергії екологічно чистим шляхом. У так званому “Плані Байдена” на різноманітні екологічні ініціативи закладено більше $660 млрд, і заради їхнього фінансування новий президент готовий піти на посилення оподаткування великих корпорацій.

Приватні американські компанії також вкладають в “зелені” проєкти. Наприклад, один з трьох світових нафтових гігантів Chevron має намір збільшити інвестиції в них до $10 млрд.

Європа вже давно рухається подібним шляхом, впроваджуючи план, який ми знаємо під умовною назвою GreenDeal. В рамках цього проєкту, наприклад, Єврокомісія збирається випустити “зелені” облігації загальним обсягом 250 млрд. Німеччина нещодавно розмістила 30-річні “зелені” облігації на 6 млрд євро. Гроші, зібрані з цих та аналогічних проєктів, підуть на переоснащення підприємств Європи. Після модернізації, вони стануть екологічно нейтральними та різко знизять шкідливість впливу на навколишнє середовище. 

Прагне не відставати від трендів і Китай. До 2030 року він планує довести частку альтернативних джерел виробництва енергії до 25% від загального обсягу. Це багато, враховуючи гігантський обсяг споживання в нинішній “майстерні світу”.

Як ви здогадалися, екологічний компонент робиться не лише з альтруїстичного бажання врятувати планету. Екологія = Економіка.

По-перше, таке масштабне вкладення грошей підштовхне зростання економік США та Європи, створивши мільйони робочих місць.

По-друге, “зелені” проєкти – це завуальований протекціонізм. Наприклад, одночасно з вкладенням грошей в модернізацію власних підприємств, Європа вводить загороджувальні мита на ввезення “брудної” продукції.

“Брудною” буде вважатися, зокрема, українська металопродукція, вироблена з використання електроенергії, яка виробляється на ТЕС. Коли впровадження плану дій GreenDeal завершиться, нашим виробникам доведеться купувати на європейських біржах дозволи на викиди та закладати ці витрати в кінцеву ціну. Дозвіл на одну тонну викидів в ЄС вже зараз перевищує 50 євро, а може бути навіть вище. Українська продукція автоматично стане дорожчою – отже, попит на неї впаде. Це погана новина, враховуючи той факт, що частка нашого експорту до країн ЄС перевищує 40%.

У масштабах всієї планети це означає, що насувається грандіозне перебалансування. Передові країни світу, які зараз фінансують маштабне вдосконалення, додатково збільшать фінансовий відрив від країн, які цього не зроблять. Між ними виникне невидима, але дуже відчутна, “еко-стіна”. На одному боці – еко- та біотехнології, штучний інтелект, роботи, електротранспорт, якісний зв’язок та інші блага технологічного укладу майбутнього. На іншому – застарілі технології, продаж дешевої сировини, відтік кадрів, виснаження екології. Рівень життя в перших буде безумовно вищий, ніж у других. А головне, технологічний відрив між ними зросте багаторазово. Уже сьогодні країни, що розвиваються, відстають на десятиліття від передових. І це – не межа.

Для України це означає лише одне. Ми повинні обрати, з ким ми.

Варіант перший – ми кидаємо виклик самим собі та переходимо на новий технологічний уклад. Для цього доведеться пожертвувати кулуарними інтересами та банальним небажанням брати на себе відповідальність. Натомість наші зусилля будуть винагороджені з надлишком.

Варіант другий – ми рухаємося за інерцією, в режимі “наздогнати Польщу через 20 років”. Цей варіант означає, що за десять років ми відстанемо від тієї ж Польщі вже на 30-40 років, а від США і Західної Європи – на безкінечність.

На мій погляд, альтернативи не існує. Нам безумовно потрібен перший варіант.

Але так само вибору не існувало і в 1991 році, і у 2000-му, і у 2008-му, і у 2014-му. Проте, ми знову і знову повертаємося до цієї розмови. З кожним разом наші шанси наздогнати в розвитку передові країни стають все примарнішими.

Час робити вибір. Якщо ми хочемо кращого майбутнього для себе та своїх дітей.



Цей запис має 4 коментар(-ів)

  1. Особисто я прихильник концепції 3Е або “Е в кубі”, в якій складовими є Енергія, Екологія, Економіка, де власне енергія (зелена, стала, чиста, відновлювана, доступна, дармова) відіграє ключову роль, оскільки підсилює та логічно доповнює два інших компоненти…

  2. Однозначно – всі за перший варіант. Але не все так просто.
    1. Поки в Україні найдешевша та корупційно приваблива стадія поводження з відходами – захоронення та спалювання, а сама затратна – сортування та переробка (в Європі – все навпаки) – ми з місця не зрушимо з ПОБУТОВИМИ відходами.
    2. Поки власники металургійних підприємств не зацікавлені в екологічних програмах – в Україне не буде “ЗЕЛЕНОЇ СТАЛІ”. Подивіться на нашу металургію – дідівські способи виробництва залишилися (до 20% сталі так виробляється – в мартенах), експортуються напівфабрикати та сировина – до 60% від всієї металопродукції, майже 85% виробленої металургійної продукції – експортується. Руда та вугілля – окрема тема.
    3. Альтернативна енергетика – тема звабута і не цікава інвесторам. Чому? Корупція і не долуга державна політика.
    4. Екологічні проекти, що начебто мають благородну ціль – також прихована корупція і позиція “після мене хоч потоп”.
    5. Тема контролю над заготівлею та реалізацією металобрухту – почитайте на маніпуляції та методи, якими руйнується галузь. Це не Європа.
    Тому дуже хотілося б реалізувати перший варіант. Але в нінішніх умовах вважаю починати потрібно не з екології, а розчищення поля для інвесторів.

Залишити відповідь