5.10.2021

Кінь позаду возу або чому в Україні ідея індустріальних парків не працює

Місяць тому Верховна Рада прийняла чергові зміни до Закону про індустріальні парки. Зелені законотворці передбачили стимули та компенсації, які нібито посприяють залученню інвестицій до промислового сектору. І все б добре, от тільки починати потрібно з іншого боку – спочатку знайти реального інвестора, домовитись про умови, і лише після цього виписувати в законодавстві дієві механізми під реальні, а не віртуальні проєкти.

Індустріальний парк як явище

Розвиток індустріальних парків почався понад сто років тому, коли британський бізнесмен Ернст Холі викупив 10 га землі, підвів до цієї території транспортну та інженерну інфраструктуру і почав продавати або надавати в оренду підготовлені ділянки. У 1903 році те саме зробив власник чиказької залізниці Генрі Прінс, створивши перший у США індустріальний парк Central Manufacturing District of Chicago.

На відміну від виробничих кластерів, які виникали й раніше навколо родовищ корисних копалин, індустріальні парки мали чітке планування та були забезпечені всіма необхідними комунікаціями та логістичною інфраструктурою. Власник території позбавляв резидентів головного болю з підготовки та обслуговування території. В цій особливості й полягає сенс індустріального парку як такого.

Роль держави у створенні та розвитку індустріальних парків

Індустріальні парки в США – приватна ініціатива. Організатором та власником землі є приватний інвестор, а держава виступає в якості замовника технологій або кінцевого продукту. Саме так виникла Кремнієва долина – цитадель комп’ютерних технологій. Створений цей парк був за ініціативи віцепрезидента Стенфордського університету, проте поштовхом для розвитку стали замовлення з боку Міністерства оборони США.

Європейська модель передбачає вищу ступінь участі держави або місцевих органів влади у розвитку індустріальних парків. Такі проєкти розглядаються з точки зору розв’язання певних соціальних проблем. За приклад наведу парк Ідеон. На початку 1980-х років швецькі корабельні почали втрачати ринки збуту, програвши в конкурентній боротьбі північнокорейським. Більшість підприємств закрилась, і провінція Сконе на півдні Швеції зіткнулась з масовим безробіттям. У 1983 році губернатор регіону вирішив створити індустріальний парк, щоб кваліфіковані фахівці, які втратили роботу, мали змогу відкрити власну справу.

Хоча Ідеон було створено за ініціативи та при прямій підтримці губернатора, цей парк ніколи не отримував прямих інвестицій з державного чи муніципального бюджетів. Підтримка з боку влади полягала у виділенні земельної ділянки та посередництві у переговорах з приватними інвесторами.

На відміну від європейських індустріальних парків, головним ініціатором подібних проєктів в азійських країнах виступають не регіональні чи місцеві органи влади, а держава. Прикладом азійської моделі є японське наукове місто Цукуба. Воно було створено в чистому полі, і стало пілотним проєктом в рамках національної програми створення сучасних міст.

Унікальні умови формують унікальні рішення

Як ви вже встигли зрозуміти, індустріальні парки мають важливу спільну рису – всі вони створювались в умовах кризи та розуміння, що технологічні новації – це спосіб здійснити перехід до нового рівня розвитку економіки. Попри це кожен такий проєкт – унікальне явище. Кожен формувався під впливом різних обставин і був покликаний вирішити унікальну для того чи іншого регіону або країни в цілому проблему чи навіть комплекс проблем.

На жаль, в Україні є надлишок таких проблем. Ми маємо величезну кількість депресивних регіонів, які спустошуються через трудову міграцію працьовитого населення у міста-мільйонники чи взагалі за межі країни. Крім цього, Україна катастрофічно відстає від країн Заходу та Південно-Східної Азії. І наздогнати цей рівень ми вже не в змозі, залишається тільки стрибати у неоіндустріальний світ. Саме індустріальні парки мають надати нам поштовх для такого стрибку.

Але у всіх процесів має бути логічна послідовність, яку українські урядовці вочевидь викинули на смітник разом з передвиборчими обіцянками. Перш ніж проголошувати відкриття індустріальних парків слід все ретельно спланувати та досягнути домовленостей з реальним інвестором. Натомість в Кабміні накривають на стіл в очікуванні гостей, які навіть не здогадуються, що на них хтось чекає.

У підсумку з цього або вийде черговий порожній піар влади, або навіть гірше – шпарина для бізнесу, який використає спеціальні фіскальні умови та преференції, надані індустріальним паркам, для оптимізації податків. 

Як я вже казав безліч разів, складні економічні механізми в руках блазнів та ділків у кращому випадку перетворюються на попіл, дискредитуючи перспективні ідеї, а в гіршому – поглиблюють вже наявні проблеми та створюють нові, штовхаючи країну у ще більший морок.  

Саме тому влада має бути в руках людей, що вміють народжувати ідеї, перетворювати їх у плани та успішно ці плани впроваджувати в життя. Можу з гордістю заявити, що наша команда має і успішний досвід роботи зі складними системами, і навички стратегічного планування, і розуміння реалізації цих планів. Залишилось тільки переступити цей етап недолугого володарювання та разом перейти до створення України майбутнього.

Залишити відповідь