11.10.2021

Українська освіта – наша остання надія

Багато хто здивувався, коли у програмі “Засади нової національної економічної політики” побачили слово “освіта”. Але це один з найважливіших пунктів програми партії Ігоря Уманського.

 

Я вже неодноразово писав, що найвищою цінністю будь-якої прогресивної держави є якість трудових ресурсів. Саме люди створюють історію та нові відкриття. Саме люди є головним козирем будь-якої держави-флагмана.

Але цей простий факт виявився дещо неочевидним. Справа у тому, що більшість технологічно просунутих країн формували свої трудові ресурси десяти- або навіть століттями. І зараз здається, що нові компанії, бренди, архітектурні та технологічні дива з’являються ніби самі собою. Але ж всі ці плоди цивілізації насправді створені людьми.

Є ще одна річ, що заважає Україні відчути болісну нестачу власних кваліфікованих ресурсів. Влада робить вигляд, ніби все нормально. Дивіться, каже вона: у них є ВНЗи – і в нас є ВНЗи. Вони мають державу з усіма ознаками прогресивності – і ми (начебто) маємо. Нас навіть приймають у Білому домі. Отже, ми не є варварами – ми є повноцінною сучасною державою.

Але ця нібито “нормальність” – ілюзія. Освіта в Україні занедбана саме через відсутність державної політики, що спрямована на побудову успішної країни. Замість наполегливої праці на (наголошую) якісне зростання – в Україні відбувається імітація. Державні службовці перетворилися на таких собі бізнесменів, які використовують державну владу для вирішення дріб’язкових поточних завдань та, нажаль, власного збагачення. Це шлях у нікуди.

При цьому, жоден бізнес не зацікавлений будувати успішну Україну. Жодне суспільство не здатне самотужки перейти до нового технологічного укладу. Це спільна справа, яка вимагає дуже міцної ролі саме держави. Держава має створювати умови для розвитку бізнесу та спрямовувати гроші зокрема на освіту. Бо освіта – це підгрунтя швидкого зростання у майбутньому.

Давні римляни навмисно протиставляли два поняття: res publica (“річ публічна”) та res privatae (“річ приватна”). Власні доходи бізнесу та громадян – це їхня приватна справа. Але перетворення України на успішну державу, де кожен громадянин матиме гідний рівень життя та гарантоване майбутнє, – справа публічна. Або республіка, якою є Україна за Конституцією.

Лише спільними зусиллями ми забезпечимо власним дітям гідне місце у світі майбутнього. За останні 30 років Україна втратила дуже багато шансів. На наших очах у світі формується шостий технологічний уклад, а ми не встигли навіть зануритися у п’ятий. Радикально інакшим буде все – джерела енергії, зв’язок, способи отримання первинних ресурсів, організація виробництва і розподілу кінцевого продукту. Штучний інтелект, нанотехнології, генна інженерія, 3D-прінтінг, дрони і розумні роботи – все це є вже сьогодні.

Завдяки переходу на шостий технологічний уклад, сьогоднішні країни лідери, що здаються недосяжними навіть зараз, вийдуть на принципово новий рівень в системах управління державою і суспільством, і відірвуться від нас на світлові роки. Вони стануть більш ефективними та витрачатимуть менше ресурсів,диктуватимуть умови всім іншим країнам світу.

Що буде з Україною? Чиї вказівки виконуватиме за десять років?

Якщо хочемо уникнути долі постійних жебраків, то не маємо часу на роздуми. Або ми доєднаємося до цього руху, або залишимося далеко позаду всього цивілізованого світу. Ми маємо зробити акцент на людині. Не лише на якості життя, а перш за все на освіті та постійному отриманні нових знань та навичок.

Залишити відповідь